Подумайте про цінність свого життя!
Коли з нами відбувається щось жахливе та неочікуване (як початок війни), ми відчуваємо великий шок, починаємо діяти автоматично, запрограмовані на виживання. Наша психіка повинна швидко адаптуватися до нових умов.
Загалом варто згадати, що наш мозок досить лінивий. Він любить робити те, що йому легко вдається, що він робить часто. А коли він потрапляє в незвичні, екстремальні умови, він максимально мобілізує всі ресурси, щоб підготуватися до майбутнього, перебираючи максимальну кількість варіантів можливого розвитку подій. Можна сказати, що в такі моменти мозок намагається унормувати нові обставини життя, придумує плани Б, В, Г, щоб бути підготовленим та мати змогу повернутися до звичайного режиму роботи, адже ресурси не безмежні.
Інколи ми можемо думати, що наша реакція не є нормальною, що ми не повинні це відчувати. Але! Більшість реакцій є абсолютною нормою. Так працює наша психіка. Ба більше, ваші реакції можуть з часом змінюватися, бо відчувати певну сильну емоцію невигідно для організму, тому ми сидимо на уявних хвилях.
Психологічна війна — це атака на ідентичність кожного, на базові питання: “Хто я?”, “Яка моя функція?”, “Яке моє місце у всьому, що коїться?”, “Що я маю робити?”. Саме відчуття провини і є атакою на ідентичність, тож ворог може використовувати його у власних корисливих цілях.
Провина лежить прямо протилежно страху (умовно на одному кінці прямої — провина, на іншому — страх), тож усі, хто зараз не відчуває страху, відчувають провину. Проте не можна давати провині владу над собою. Так само, коли людину захоплює страх, і її організм може «скачаніти», неконтрольоване та безмежне відчуття провини буде заважати нормально жити.