Канцерофобія – це страх померти від діагнозу рак. Карцинома (cancer — рак, краб, лат. пухлина), заст. з епітеліальної тканини. У структурі всіх фобій сучасного суспільства саме канцерофобія займає одне з провідних місць. Цьому сприяє зростання захворюваності на деякі види раку, і ореол летальності, який, незважаючи на широку громадську пропаганду і просвітницькі програми, продовжує існувати в суспільстві. Але при цьому канцерофобія при найближчому розгляді виявляється набагато складнішим явищем.

Страх – це природний стан, з яким знайома кожна людина. Однак буває, що страх настільки сильний, що заважає нам радіти життю, нав'язливі думки наповнюють наше життя негативними переживаннями, а почуття тривоги не покидає нас ні на хвилину або включається як лампочка в звичайних життєвих ситуаціях (відвідування лікаря, погляд на себе в дзеркало, при виникненні болю будь-якої локалізації тіла). Цей страх більше схожий на паралізуючий жах, він і так шкідливий і заважає адекватно оцінити реальність. Також він може викликати тілесні реакції: біль, відчуття задухи, безпорадність, відчуття «ватних» ніг, озноб, прискорене серцебиття, пітливість, нудоту, запаморочення.

Якщо ви постійно боїтеся захворіти, а запевнення лікарів про те, що все в нормі, здаються вам помилковими, якщо ви впевнені, що рецидив вашої хвороби неминучий, якщо страх захворіти і померти нав'язливо повертається, якщо згадка про онкологію псує вам настрій на весь день, можливо, в цій ситуації варто поговорити про наявність тривожного розладу - канцерофобії.

Найчастіше канцерофобією страждають люди, чиї родичі або друзі хворіли або померли від раку, і ті люди, які пройшли курс лікування і тепер побоюються рецидиву захворювання, а також просто вразливі люди з підвищеним рівнем тривожності.
Страх перед раком багато в чому пов'язаний з бажанням контролювати своє життя з усвідомленням того, що це не в повній мірі можливо. Ми звикли контролювати події свого життя: будуємо плани на кожен день, на місяці і навіть роки вперед. Цей контроль дає нам можливість відчувати себе в безпеці і відчувати, що ми є творцем свого життя, діяти впевнено. Однак ми не можемо створити захист від випадковостей і «знати, де підстелити соломинку», а відмова прийняти це як даність життя породжує страхи, і чим сильніший опір, тим сильніший жах.

Можна домовлятися зі страхом і розуміти, що стало причиною хвороби. Першопричина завжди криється всередині нас самих, щоб відчути життя у всій повноті, бути «тут і зараз», а не в ілюзорно малоймовірному майбутньому. Якщо ми в своєму житті чогось боїмося нам обов’язково це випробування слід пройти. Звичайно, це станеться тоді, коли ви максимально злякаєтесь цього страху.

Як це відбувається? Коли ви часто чуєте від знайомих, що хтось захворів на рак, ваша свідомість фокусується на цій інформації і накопичує її. При накопиченні інформацією про рак, ви ніби кормите свої клітиночки (організм) думками про рак. І, як ми вже знаємо з попередніх уроків, там де думка, там і енергія. Нагодувавши клітинки розповідями про рак, ви заганяєте своє тіло в страх.
Мозок постійно розкручує найгірші варіанти розвитку, ви прислухаєтесь, що вам болить в тілі, здаєте аналізи, шукаєте підтвердження своїх симптомів, ніби хочете підтвердити діагноз: «У мене рак». Ви самі себе запрограмовуєте думками та страхами.